Сьогодні Україна вшановує пам’ять тих, хто віддав своє життя, захищаючи нашу державу, її незалежність і право українців жити на своїй землі.
29 серпня – день, коли особливо гостро усвідомлюємо ціну нашої свободи.
За кожним ім’ям полеглого Захисника чи Захисниці – життя. Родина. Мрії. Плани. Друзі й колеги. Навчання і робота. Люди, які чекали і продовжують чекати у своїй пам’яті.
Війна торкнулася і великої родини професійної освіти Дніпропетровщини.
Серед тих, хто став на захист України, – наші випускники, здобувачі освіти, педагоги та працівники закладів професійної освіти. Ті, кого ще недавно зустрічали в навчальних майстернях і кабінетах, із ким працювали поруч, кого навчали професії, кому вручали дипломи й бажали щасливого майбутнього.
Для багатьох закладів їхні імена сьогодні – не рядки у списках. Їх пам’ятають викладачі й майстри, одногрупники та колеги. Про них розповідають нинішнім здобувачам освіти.
Символом цього дня став сонях – квітка, що нагадує про трагічні події серпня 2014 року, коли українські військові виходили з Іловайського оточення через соняшникові поля.
Відтоді минули роки. Але Україна й сьогодні продовжує втрачати своїх синів і доньок.
Наш обов’язок – пам’ятати кожного і кожну.
Не лише сьогодні.
Не лише під час хвилини мовчання.
Пам’ятати їхні імена. Розповідати їхні історії. Берегти пам’ять у наших закладах освіти. І робити все, щоб молоде покоління знало, завдяки кому воно має можливість навчатися, працювати, будувати плани і залишатися українцями у своїй державі.
Світла пам’ять Захисникам і Захисницям України, які віддали життя за нашу свободу.
Честь і шана тим, хто сьогодні продовжує захищати Україну. Пам’ятаємо.
Дякуємо.
Не забудемо.